Різдво по-польськи

Різдво в Польщі – це певна константа, що лишилася полякам від їхніх предків. Треба віддати належне – за багато десятиліть різдвяні обряди не тільки не викорінились, а й навіть не втратили своєї актуальності.

«Cicha noc, święta noc,
pokój niesie ludziom wszem
a u żłobka Matka Święta
czuwa sama uśmiechnięta,
nad Dzieciątka snem.»

Ця, напевно, найвідоміша різдвяна колядка ось уже понад два століття є незмінним атрибутом різдвяних свят Речі Посполитої. І, хоча сучасне життя припускає якісь трансформації в суспільстві, що безсумнівно впливає і на проведення найрізноманітніших свят, Різдво в Польщі – це певна константа, що лишилася полякам від їхніх предків. Треба віддати належне – за багато десятиліть різдвяні обряди не тільки не викорінились, а й навіть не втратили своєї актуальності.

 

Переддень Різдва в Польщі – це найбільш урочиста і зворушлива подія року. Можна з упевненістю сказати, що такої кількості найдавніших звичаїв і обрядів, які супроводжують «Gwiazdku» ( «Зірочка» – переддень Різдва) – годі й шукати у всьому світі. Різдво – це не просто церковне свято. Це, в першу чергу, свято родинне, покликане зібрати всіх родичів і близьких за одним столом, щедро заставленим традиційними стравами польської кухні. Інша назва цієї урочистої події – Wigilia Bożego Narodzenia (від латинського терміну «vigillia» – нічна церковна служба), яка нерозривно пов’язане з релігійністю жителів Речі Посполитої. Що ж, власне, відбувається в Польщі в святвечір? Чим поляки можуть нас здивувати? Які традиції залишилися незмінними протягом багатьох століть?

Ранок 24 грудня для більшості поляків починається зі складних, але приємних клопотів. Головний атрибут Різдва – ялинка. В останні роки більшість поляків віддають перевагу штучним різдвяним деревцям, які, втім, теж потрібно прикрасити всілякою мішурою і декораціями. Ця справа, звичайно, довіряється дітям, але чоловіки не залишаються осторонь, виконуючи роль наглядачів і помічників. Традиційна польська ялинка прикрашається величезною кількістю яблук, волоських горіхів, загорнутих в фантики від цукерок, цукерками, різнобарвним печивом і солом’яними зірочками. Не гидують і скляними ялинковими кулями – «bombkami». А ось пластикові ялинкові прикраси – не в фаворі.

Роботи у господинь в цей день – хоч греблю гати. Адже, згідно з віковим традиціям, хоч вігілійна вечеря і є пісною (не передбачається наявність м’ясних страв), все ж потрібно приготувати багато всякої смакоти. Не тільки на саму Gwiazdku, але і на наступні два святкові дні – саме Різдво і день святого першомученика Стефана. Отже, доводиться мешканкам Речі Посполитої пріти над кухонними столами, заваленими начинням і продуктами, не одну годину. Адже потрібно приготувати цілих 12 традиційних страв, наварити холодцю, спекти цілу гору печива і пляцків, наварити узвару із сухофруктів. Благо – м’ясні делікатеси вже готові, оскільки їх готують (або купують) за кілька днів до святкування.

Знаходиться робота і для чоловіків. Згідно з традицією, саме чоловікам довіряють складний і трудомісткий процес – терти мак. Скажемо відразу – ніякі сучасні блендери і кухонні комбайни не впораються з цим завданням краще, ніж примітивний макогін і макітра. А маку треба ой як багато! Оскільки він є основною складовою начинки до знаменитих польським завиванців (рулетів з дріжджового тіста), а також з нього готують неймовірно смачну різдвяну кутю. Мак труть протягом декількох годин, підсипаючи незначну кількість цукру, а дітлахи бігають по кухні, випрошуючи «лизнути макогона».

Ось так, за турботами і роботами, проходить день. Вечоріє. Час накривати на стіл. Стіл встановлюють біля ялинки – це обов’язково. Різдвяна сервіровка столу в Польщі – це щось надзвичайне. Перше, що ставиться на стіл – це свічка. Запалювати її не поспішають – це зроблять, коли збереться вся родина. Окремі тарілки не ставлять – за традицією всі їдять з однієї. До речі,  їдять тільки ложками, оскільки виделки, які мають гострі кінчики, та ножі на вігілійним столі заборонені. Вважається, що на Gwiazdku в будинок приходять всі померлі родичі, які можуть випадково поранитися об гострі ножі і виделки. Окремо ставиться додаткова тарілка для небіжчиків, на яку господар будинку буде відкладати по пів ложки від кожної страви.

У кутку столу встановлюють «дідух» – невеликий сніп з різних сортів злаків, що символізує достаток і врожай.

Вігілійна вечеря починається з першою зіркою. Всі члени сім’ї сідають за стіл. До речі, кількість людей, що сидять за святковим столом, має бути парною. Якщо ж вона непарна – доводиться виходити на вулицю і запрошувати в будинок першого зустрічного. До столу сідають, вбравшись в чистий, ошатний одяг. Гасять світло, господар запалює свічку і всі разом читають молитву.

Господині, після прочитання молитви, поспішають на кухню за смаколиками до святкового столу. Як ми вже згадували, всі страви подаються на загальних блюдах. Всі страви подаються в строго визначеному порядку, який може змінюватися в залежності від місцевих звичаїв. Найголовніше – на вігілійному столі ви не побачите спиртних напоїв. Вони з’являться тільки під час Різдвяного обіду.

Після того як сім’я повечеряє, починають співати колядки. Польська спадщина різдвяних пісень надзвичайно багата. Після колядування, господар будинку дякує всім, хто зібрався за святковим столом, бажає щастя і добра.

Після вечері починають ходити колядники. Як правило, це сусідські діти, які співають святкові колядки під вікном, за яким мерехтить ліхтариками святкова ялинка. Дітям в подяку виносять солодощі та гроші.  Але на Гвяздку їх не так вже й багато – головні колядування почнуться тільки завтра ввечері, на саме Різдво.

О 22:00 – 24:00 годині ночі вся сім’я, закутавшись в теплі шуби, відправляється в kościół (церкву), де правиться спеціальна нічна служба – Пастерка. У церкві вже встановлена шопка – конструкція з фігурками, що представляє собою місце народження Ісуса. Хор виконує колядки під акомпанемент органу, прикрашені ялинки мерехтять усіма барвами веселки. Народу – не проштовхнутися. Служба триває до світанку. Ksiądz (католицький священик) оголошує – «Chrystus się urodził!». Різдво настало!

Автор статті Саша Хміль.

 

Рубрики